Словарь української мови (1924)/здимати

by Борис Грінченко

◀ здивуватися

Словарь української мови Борис Грінченко З здимати

здиматися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Здима́ти, ма́ю, єш, сов. в. здиня́ти, здиму́, меш, гл. = Здіймати, здійняти. Здимай, жінко, хоть намітку, неси її за горілку. Чуб. V. 579. Не дай ручки стискати і персника здиняти. Чуб. III. 36.

II. Здима́ти, ма́ю, єш, гл. = Здувати.