Словарь української мови (1924)/згубити
| ◀ згуба | Словарь української мови З згубити |
згубитися ▶ |
|
Згуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Потерять. Лучче з розумним двічи згубити, як з дурнем раз найти. Пос. 2) Погубить. Ой стій, не топися, марне душу згубиш. Чуб. V. 212.