Словарь української мови (1924)/згрібатися

by Борис Грінченко

◀ згрібати

Словарь української мови Борис Грінченко З згрібатися

згрібний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Згріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. згребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. 1) Быть сгребаемымъ, сгребаться, сгрестися. Чоловікові коситься легко, утроє само ляга, само і згрібається, само і в'яжеться. Мнж. 127. 2) Быть въ силахъ грести. Бач, який вітер, як грає Дніпро, — тепер не згребешся. Черк. у.