Словарь української мови (1924)/згородити
| ◀ згорнути | Словарь української мови З згородити |
згортати ▶ |
|
Згороди́ти, джу́, диш, гл. 1) Загородить. Не одна баба город згородила. Ном. № 2586. 2) Соорудить, воздвигнуть. Бо хотять же нас поглотити, піч огненну згородити. Чуб. I. 169.