Словарь української мови (1924)/згнічувати

by Борис Грінченко

◀ згнітити

Словарь української мови Борис Грінченко З згнічувати

згноїти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Згні́чувати, чую, єш, сов. в. згніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. К. ХП. 2) — се́рце. Скрѣпя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.