Словарь української мови (1924)/звіркувати
| ◀ звірість | Словарь української мови З звіркувати |
звіркуватий ▶ |
|
Звіркува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть звѣремъ. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. IV. 12.
| ◀ звірість | Словарь української мови Борис Грінченко З звіркувати |
звіркуватий ▶ |
|
Словарь української мови — З
звіркувати
Борис Грінченко
1924
Звіркува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть звѣремъ. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. IV. 12.