Словарь української мови (1924)/звідтіль
| ◀ звідти | Словарь української мови З звідтіль |
звідувати ▶ |
|
Звідта́м, зві́дти, зві́дті́ль, звідтіля́, нар. Оттуда. Як я звідтам повертався, послухайте, з ким пізнався. Грин. III. 611. Це все вислухав, що його тітка говорила, та швидче звідти. Рудч. Ск. II. 94. Та не звідтіль місяць сходе, звідкіль ясна зірка. Чуб. V. 675. Син узяв, вив'язав звідтіля невістку, а ув'язав сучку. Рудч. Ск. I. 16.