Словарь української мови (1924)/звідніти

by Борис Грінченко

◀ звідниця

Словарь української мови Борис Грінченко З звідніти

звідня ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Звідні́ти, ні́ю, єш, гл. Сдѣлаться водянистымъ такимъ образомъ, что вода отдѣлится отъ всего прочаго (въ кушаньяхъ и пр.). Кутя звідніла через те, що в хаті держали, у теплі. Новомоск. у. Не бери ямою капусти, бо звідніє. Черк. у.