Словарь української мови (1924)/зволити
| ◀ зволення | Словарь української мови З зволити |
зволікати ▶ |
|
Зво́лити, ся. См. Зволяти, ся.
| ◀ зволення | Словарь української мови Борис Грінченко З зволити |
зволікати ▶ |
|
Словарь української мови — З
зволити
Борис Грінченко
1924
Зво́лити, ся. См. Зволяти, ся.