Словарь української мови (1924)/звалувати

by Борис Грінченко

◀ зваловитий

Словарь української мови Борис Грінченко З звалувати

звалювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Звалува́ти, лу́ю, єш, гл. Удалиться, уйти, улетѣть (о многихъ). Е, чого тут, у ціх степах і не було? Птиці тієї, звіру!.. Звалувало десь у чужі краї. Мелитоп. у. Слов. Д. Эварн.