Словарь української мови (1924)/звада
| ◀ звагом | Словарь української мови З звада |
звадитися ▶ |
|
Зва́да, ди, ж. Ссора, распря, раздоръ. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. Ум. Зва́дка. Нема тії хатки, де б не було звадки. Ном. № 3320.