Словарь української мови (1924)/збірати

by Борис Грінченко

◀ збіранка

Словарь української мови Борис Грінченко З збірати

збіратися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Збіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. зібра́ти, зберу́, ре́ш, гл. Собирать, собрать. Єв. Мт. II. 4. А за нею голуби літали, вони теє піррячко збірали. Лавр. 82. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Мет. 84. Ярь наша отець і мати: хто не посіє, не буде збірати. Ном. № 548. Зібрав троянську всю громаду. Котл. Ен. II. 10.