Словарь української мови (1924)/збурмати
| ◀ збурлакуватіти | Словарь української мови З збурмати |
збурматися ▶ |
|
Збурма́ти(ся), ма́ю(ся), єш(ся), гл. Собраться. А в неділеньку вранці да бояри збурмали, да на море стріляли, на білую да лебедочку. Мет. 175. Збурмались вони під рясні дуби, чекаючи отамана на раду собі. Нп.