Словарь української мови (1924)/збудь-вік
| ◀ збудувати | Словарь української мови З збудь-вік |
збудьок ▶ |
|
Збу́дь-вік, ка, об. Отжившій, очень старый, дряхлый отъ старости. Перша збудь-вік Пріська Чирянка, змолоду не раз сиділа в куні, позводила на той світ аж трьох мужиків. Кв. II. 87.