Словарь української мови (1924)/збуватися
| ◀ збувати | Словарь української мови З збуватися |
збуджувати ▶ |
|
Збува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. збу́тися, дуся, дешся, гл. 1) Избавляться, избавиться. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Ном. № 2171. Збувся тато клопоту: жито змолотив і гроші пропив. Ном. № 10826. 2) Сбываться, сбыться, исполняться, исполниться. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. III. 327. 3) Лишаться, лишиться. З добрим думцею князь високого стола додумається, а з лихим думцею і малого стола збудеться. Ном. № 946.