Словарь української мови (1924)/збитошник
| ◀ збиток | Словарь української мови З збитошник |
збіг ▶ |
|
Збито́шник, ка, м. Проказникъ, пакостникъ. Нема гірших збитошників, як молоді хлопці, за ними дівчатам хоч не виходь на улицю — зараз збитка якого небудь зроблять. Берд. у.