Словарь української мови (1924)/збагатитися

by Борис Грінченко

◀ збагатити

Словарь української мови Борис Грінченко З збагатитися

збагатіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Збагати́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Обогатиться. Як розжився, збагатився, — ніхто не зазнає. К. Досв. 170. Черевань був тяжко грошовитий… пан із козацтва, що збагатилось за десятолітню війну з козаками. К. ЧР. 4.