Словарь української мови (1924)/заєдно

by Борис Грінченко

◀ задякувати

Словарь української мови Борис Грінченко З заєдно

заєць ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зає́дно, нар. 1) Вмѣстѣ. Що ж, — каже — або живі будем, або заєдно загинем. Волч. у. 2) Постоянно. Один чоловік купив собі хату… пожив там трохи, нічого не було, а потім того почала являтися оказія така: заєдно стеля кричить: „Ой упаду, ой упаду!“. ХС. IV. 29.