Словарь української мови (1924)/зашлюбити

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зашлюбити
Берлін: Українське слово, 1924

Зашлю́бити, блю, биш, гл. Сочетать бракомъ. Ах мати, не знати, чи рада тому, може тя зашлюбить кому иншому. Чуб. V. 137.