Словарь української мови (1924)/зачіпатися

by Борис Грінченко

◀ зачіпати

Словарь української мови Борис Грінченко З зачіпатися

зачіпенька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зачіпа́тися, па́юся, єшся, сов. в. зачепи́тися, плю́ся, пишся, гл. Цѣпляться, зацѣпиться, задѣвать, задѣть. Біда, та й за біду зачепилася. Ном. № 2162. Та йшла баба п'яна, на порозі впала, а дід зачепився, та й сам повалився. Циссь. Св. 45. Хоч голий біжи, то ніде нема нікого, не зачепишся. Ном. № 1918. Нічого так не хотілось тімасі, як зачепитись на життя в Київі. К. ХП. 17.