Словарь української мови (1924)/зачухрати

by Борис Грінченко

◀ зачухатися

Словарь української мови Борис Грінченко З зачухрати

зачучверіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зачухра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) О шерсти: растрепать. Зачухрала кужіль, що й прясти важко. 2) Быстро побѣжать. 3) Засѣчь (розгами). Улучай, каже, Іродів сину, а не то до смерти зачухраю. Стор. I. 137.