Словарь української мови (1924)/зачувати

by Борис Грінченко

◀ зачубитися

Словарь української мови Борис Грінченко З зачувати

зачуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зачу́вати, ва́ю, єш, сов. в. зачу́ти, чу́ю, єш, гл. Слышать, заслышать, услышать. То удова теє зачуває. Чуб. V. 848. Заржи, заржи, сивий конику, рано на пашу йдучи, чи не зачує серце-дівчина, а в саду вінки в'ючи. Чуб. III. 118. 2) Чуять, почуять. Хутко зачує кішка, де сало. Ном. № 5741.