Словарь української мови (1924)/зацідити

by Борис Грінченко

◀ зацитькувати

Словарь української мови Борис Грінченко З зацідити

зацілувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заціди́ти, джу́, диш, гл. Сильно ударить, хватить. Грин. II. 172. Мир. ХРВ. 94. Турн перший зацідив Енея, що з плеч упала і керея. Котл. Ен. VI. 86. По потилиці й заціде. Г. Барв. 275.