Словарь української мови (1924)/затівати
| ◀ затіва | Словарь української мови З затівати |
затіватися ▶ |
|
Затіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заті́яти, ті́ю, єш, гл. Затѣвать, затѣять. Як затіє дурень молитись, то і лоб собі росквасить. Ном. № 6576. Затіяв жениться, сам не знаєш нащо. Чуб. V. 491.