Словарь української мови (1924)/затрубити

by Борис Грінченко

◀ затроюдити

Словарь української мови Борис Грінченко З затрубити

затруд ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Затруби́ти, блю́, биш, гл. 1) Затрубить. Тепер, дівчино, затруби собі в кулак. Чуб. V. 408. Та як затрубить та в роговцю. Чуб. III. 291. 2) Завыть. Не затрубить так пес, як вовк. Ном. № 7345. За козаком всі звіри затрубили. Гол. I. 105.