Словарь української мови (1924)/затон
| ◀ затомлюватий | Словарь української мови З затон |
затонути ▶ |
|
Зато́н, ну, м. Разливъ, вода затопившая землю. І хоч затони вод усю країну піймуть, не дійдуть до його, стоятиме на суші. К. Псал. 72. Настала ж провесень і воду скрізь пустило… По-над затонами зібралося село. К. Дз. 153. Ховавсь по пущах, нетрях і затонах. К. ЦН. 293.