Словарь української мови (1924)/затока

by Борис Грінченко

◀ затого

Словарь української мови Борис Грінченко З затока

затокарити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зато́ка, ки, ж. 1) Заливъ. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. I. 90. 2) Скользкое мѣсто на дорогѣ, гдѣ закатываются сани. Канев. у. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92.