Словарь української мови (1924)/зателенькати
| ◀ затекти | Словарь української мови З зателенькати |
зателепа ▶ |
|
Зателе́нькати, каю, єш, гл. = Задзеленькати. Тут бо саме зателенькав дзвінок. Хата, 95. Загув великий дзвін з дзвіниці і роскотився в повітрі. За ним тихо зателенькали маленькі дзвоники. Мир. Пов. II. 129.