Словарь української мови (1924)/заступник

by Борис Грінченко

◀ заступити

Словарь української мови Борис Грінченко З заступник

заступниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Засту́пник, ка, м. 1) Замѣститель, заступающій мѣсто другого, исправляющій должность. Черниг. у. 2) Защитникъ, заступникъ, ходатай за кого. Мир. Пов. I. 161. Хто в нас Бог, опріч Єгови? Хто заступник, опріч Бога? К. Псал. 39.