Словарь української мови (1924)/застанова

by Борис Грінченко

◀ засталятися

Словарь української мови Борис Грінченко З застанова

застановити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Застано́ва, ви, ж. = Застава 1. Поніс чоловік до жида ціп на застанову, щоб навірив горілки. Лебед. у. Жидові клади застанову як позичаєш, а йому не треба. НВолын. у. Кожух у застанові. НВолын. у.