Словарь української мови (1924)/заснічувати

by Борис Грінченко

◀ засніток

Словарь української мови Борис Грінченко З заснічувати

заснічуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Засні́чувати, чую, єш, сов. в. засніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Засыпа́ть, засы́пать, забить (чѣмъ-либо сыпучимъ). Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано, очі заснічено — т. е. засыпано землею въ могилѣ. Г. Барв. 78. 2) — о́чі. Отвести глаза, отуманить, одурачить. Та вони, прокляті цигани, так тобі заснітять очі, шо ти й сам не зчуєшся, як і гроші їм викинеш. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.