Словарь української мови (1924)/заслуженник

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заслуженник
Берлін: Українське слово, 1924

Заслуже́нник, ка, м. Заслуженный человѣкъ? Ум. Заслуже́нничок. Сину мій, кавалерочку, і сину мій заслуженничку, сину мій страдальничку! Похорон. причитаніе. Мил. 216.