Словарь української мови (1924)/заслуженник
| ◀ заслуженина | Словарь української мови З заслуженник |
заслуженька ▶ |
|
Заслуже́нник, ка, м. Заслуженный человѣкъ? Ум. Заслуже́нничок. Сину мій, кавалерочку, і сину мій заслуженничку, сину мій страдальничку! Похорон. причитаніе. Мил. 216.