Словарь української мови (1924)/зарічаний
◀ зарість | Словарь української мови З зарічаний |
зарічанин ▶ |
|
Заріча́ний, а, е. Любящій противорѣчить. Добре, що ви такі собі на натуру плохі, — байдуже, мовчите собі; а як мій син, то лихо! Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде. Васильк. у.