Словарь української мови (1924)/зарука
| ◀ заружжа | Словарь української мови З зарука |
зарукований ▶ |
|
Зару́ка, ки, ж. Порука, поручительство. Наші молодії мрії знайшли в Шевченкові… заруку своєї будущини. К. ХП. 14. Змовленая Марусенька… положила білу руку на заруку. Мет. 124.