Словарь української мови (1924)/заразом
| ◀ заразний | Словарь української мови З заразом |
заралити ▶ |
|
Заразо́м, нар. Сразу, въ одно время, въ одинъ пріемъ. Славу козацьку виславляли, заразом похорон і весілля одправляли. Дума. Хто на яблуні ізоб'є десять яблук заразом. Рудч. Ск. I. 20. Не всі бо заразом. Ном. № 13732.