Словарь української мови (1924)/запіл

by Борис Грінченко

◀ запіклуватися

Словарь української мови Борис Грінченко З запіл

запілка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запі́л, по́лу, м. Пола одежды, завернутая такъ, чтобы въ нее можно было что-либо положить. У запіл набрати. У заполі принести. О. 1862. I. 55. Цілісінький тиждень перено́сив (золото) у заполі. Кв. II. 165.