Словарь української мови (1924)/запізнаватися

by Борис Грінченко

◀ запізнавати

Словарь української мови Борис Грінченко З запізнаватися

запізнитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запізнава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. запізна́тися, на́юся, єшся, гл. = Зазнаватися, зазнатися. 1) З козацьтвом нашим добре запізнавсь. К. ПС. 120. 2) Хоть з котрою ся запізнаю, взаємности не дознаю. Гол. I. 215.