Словарь української мови (1924)/запрохувати

by Борис Грінченко

◀ запрохати

Словарь української мови Борис Грінченко З запрохувати

запрошувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запро́хувати, хую, єш, сов. в. запроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Запрошувати, запросити. Просимо до хати! — запрохує Чіпка. Мир. ХРВ. 365. Хоч не нагодували, аби запрохали. Ном. № 11919.