Словарь української мови (1924)/заприсягати

by Борис Грінченко

◀ заприскати

Словарь української мови Борис Грінченко З заприсягати

заприсягатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заприсяга́ти (ся), га́ю (ся), єш (ся), сов. в. заприсягти (ся), гну́ (ся), не́ш (ся), гл. Клясться, поклясться. Свята присяга передо мною, заприсягавесь бути слугою. Чуб. V. 386.