Словарь української мови (1924)/запримітити

by Борис Грінченко

◀ запридуха

Словарь української мови Борис Грінченко З запримітити

заприндитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запримітити, чу, тиш, гл. Примѣтить, замѣтить. Я вже давно запримітила, що полюбила його. Кв. Драм. 265. Запримітила, що у Пилипа і очі карі, і вуси шовкові. Мир. Пов. I. 124.