Словарь української мови (1924)/заправа

by Борис Грінченко

◀ запоясник

Словарь української мови Борис Грінченко З заправа

заправди ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запра́ва, ви, ж. 1) Запросъ (при продажѣ). 2) Начинаніе, приготовленіе къ чему, матеріалъ для чего-либо приготовленный. Пропала вся заправа! Черном. І вже! шкода й заправи! Лебед. у. 3) Приправа.