Словарь української мови (1924)/запорощати
| ◀ запорошуватися | Словарь української мови З запорощати |
запорток ▶ |
|
Запороща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) О дождѣ: застучать каплями. Дощ у вікно запорощав. 2) Заговорить быстро. На його грізно закричала, залаяла, запорощала. Котл. Ен. III. 59.