Словарь української мови (1924)/запороти

by Борис Грінченко

◀ запоросіти

Словарь української мови Борис Грінченко З запороти

запороток ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запоро́ти, рю́, реш, гл. 1) Распороть. 2) Но́сом запоро́ти зе́млю. Упасть ничкомъ, уткнувшись носомъ въ землю. Добре його приняв, що аж носом запоров землю. Ном. № 4173.