Словарь української мови (1924)/запорожець
| ◀ запорвати | Словарь української мови З запорожець |
запорожецький ▶ |
|
Запоро́жець, жця, м. 1) Запорожецъ, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запоро́жцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця… А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Грин. III. 521. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Маркев. 133. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати. Св. п. КС. 1883. II. 399.