Словарь української мови (1924)/запона

by Борис Грінченко

◀ запомогтися

Словарь української мови Борис Грінченко З запона

запопадати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запо́на, ни, ж. 1) Пологъ, занавѣска. На вікнах… запони. Мир. Пов. II. 56. Чорною запоною застилає очі. Мир. Пов. I. 120. 2) Застежка. Срібнії запони. Лукаш. 46. 3) Препятствіе, помѣха. Каменец. у. Ум. Запо́нка. Одчини! — Не одчиняє. Він як суне двері ногою… У хату, — аж він там за запонкою. ЗОЮР. I. 160.