Словарь української мови (1924)/заполіскувати

by Борис Грінченко

◀ запола

Словарь української мови Борис Грінченко З заполіскувати

заполітати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заполі́скувати, кую, єш, сов. в. заполоска́ти, лощу́, щеш, гл. 1) Заполаскивать, заполоскать, замывать, замыть. Жінка пішла заполіскувати рядно, бо в болото трохи закалялось. НВолын. у. Заполіскував у ставку конотопських молодиць та старих баб, мов плаття, та з півдесятка їх на смерть утопив. Кв. II. 152.