Словарь української мови (1924)/заповідати

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заповідати
Берлін: Українське слово, 1924

Заповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. запові́сти, ві́м, віси́, гл. Завѣщать. Вміраючи, заповідала причепити її (хустку) тобі, як будуть її ховати. Кв. I. 112.