Словарь української мови (1924)/запно

by Борис Грінченко

◀ заплямкати

Словарь української мови Борис Грінченко З запно

запнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

За́пно, нар. Досадно, непріятно, обидно. Он за що йому запно! ЗОЮР. I. 22. Йому, бач, запно, що моя жінка краща, ніж його. Запно бува, як дитина в хаті наробить. Лебед. у. Як було за панщини заставляють у неділю робити, то й запно, а тепер сами собі роблять і байдуже. Волч. у.