Словарь української мови (1924)/запеклий

by Борис Грінченко

◀ запекати

Словарь української мови Борис Грінченко З запеклий

запеклуватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запе́клий, а, е. Зачерствѣлый, закоренѣлый, упрямый; отчаянный. Окунь запеклих не пече. Шевч. 60. Запеклий ворог. Є такі запеклі, що й на кладовище уночі не бояться тобі йти. Канев. у. Стельмах сей був чолов'яга запеклий собі, такий, що купить на торгу оселедця, сам їсть, а жінці… й діткам не дасть, і зожре сам перед їх очима. Г. Барв. 458.