Словарь української мови (1924)/запевне
◀ запащекувати | Словарь української мови З запевне |
запевнити ▶ |
|
Запе́вне, нар. Навѣрное; безъ сомнѣнія. Запевне не забув. Котл. НП. 383. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш. Чуб. V. 137.